Збірна Мексики під керівництвом Рафаеля Маркеса за чотири товариські матчі після чемпіонату світу 2026 року не здобула перемоги. Нічиї з Колумбією та Перу змінилися поразками від збірної США — 0:3 — і збірної Чилі — 0:2, тож ейфорія після мундіалю швидко поступилася тривозі.
Маркес очолює мексиканську збірну лише місяць, але перші результати вже зробили його головною мішенню критики. Водночас сама послідовність матчів підказує інший висновок: команда зіткнулася не лише з адаптацією до нового тренера, а й з обмеженим запасом кадрових рішень.
Від надії до двох болючих поразок
Серія почалася з матчу проти Колумбії. Мексика пропустила першою, але відповіла голом Гільберто Мори й завершила гру з рахунком 1:1. Далі була ще одна нічия — 1:1 з Перу. У тій зустрічі мексиканці повністю змінили стартовий склад, щоб розподілити ігровий час та зберегти ключових виконавців перед грою зі США.
Саме матч зі США став переломним у настроях навколо команди. Поразка 0:3 від принципового суперника боляче вдарила по очікуваннях, а в наступній грі Мексика поступилася Чилі 0:2. Чотири матчі без перемог перетворили товариське вікно на перевірку не стільки результату, скільки стійкості всієї системи.
У грі зі США мексиканцям не вистачало Рауля Хіменеса, Хуліана Кіньйонеса та Мори. За таких втрат атака втратила гостроту, а можливостей для швидкої заміни ключових футболістів виявилося небагато.
Проблема ширша за одного тренера
Аналітик TV Azteca Альваро Лопес Сордо вважає, що останні матчі варто сприймати передусім як прояв давніших проблем збірної, а не як остаточний вердикт Маркесу. На його думку, Мексика має якісних футболістів, проте не має достатньої глибини вибору: травма, дискваліфікація або спад форми одного-двох гравців можуть суттєво змінити рівень команди.
Це особливо важливо для тренера, який щойно обійняв посаду. Маркес уже працював у штабі Хав'єра Агірре на чемпіонаті світу 2026 року й добре знає частину складу, але тепер йому доводиться формувати власні рішення в умовах завищених очікувань. У джерелі також зазначається, що в провідних європейських лігах нині менше закріплених мексиканських футболістів, ніж у попередніх поколіннях.
Нічия з Колумбією показала, що команда здатна відповідати після пропущеного м'яча, а ротація проти Перу — що штаб намагається використати товариські зустрічі для перевірки складу. Але поразки від США та Чилі нагадали: без стабільного резерву навіть випробування нових варіантів швидко стає джерелом ризику.
Наступні матчі дадуть Маркесу шанс показати, чи здатен він точніше добирати виконавців і зменшити залежність від кількох лідерів. Поки ж серія після ЧС-2026 говорить про одне: відновлення збірної Мексики не зводиться до зміни людини на тренерській лаві.
