Біллі Кенні, колишній півзахисник «Евертона», говорить про футбольну кар’єру без звичного для історії вундеркінда глянцю. У 53 роки він повертається до періоду, коли вважався одним із найяскравіших молодих гравців Англії, але вже за кілька років залишив професійний футбол через залежність.
Кенні обрав «Евертон», хоча ним цікавилися «Манчестер Юнайтед» і «Ліверпуль». Найгучнішим його епізодом у складі мерсисайдців став матч проти «Ліверпуля» на «Гудісон Парк» у грудні 1992 року, після якого його визнали гравцем зустрічі. Пітер Бірдслі тоді назвав його «Гудісон Газзою» — порівнянням, яке згодом набуло для Кенні зовсім іншого звучання. У березні 1993-го він зіграв за збірну Англії U21, але цей виклик так і не став початком великої кар’єри.
Від футболу до руйнівних звичок
В інтерв’ю Кенні пов’язує свій зрив з атмосферою, у якій опинився в молодій команді «Евертона». Він каже, що як 18-річний гравець відчував тиск дорослого колективу, де вживання алкоголю було звичною частиною спілкування. Після найкращого матчу проти «Ліверпуля», за його словами, він уперше спробував кокаїн — і залежність швидко взяла гору.
Його оцінки щодо клубу та тодішнього середовища є особистою розповіддю самого Кенні. Водночас він не знімає відповідальності із себе: «Я не янгол», — визнає ексфутболіст, пояснюючи, що роками носив у собі образу й провину. У 1994 році «Евертон» розірвав із ним контракт. Далі були короткі відрізки в «Олдемі» та «Барроу», а професійну кар’єру він завершив у 21 рік.
За даними, наведеними в матеріалі, Кенні зіграв 23 матчі за «Евертон», чотири — за «Олдем» і два — за «Барроу». Цифри виглядають особливо промовисто поруч із масштабом його ранньої репутації: футболіст, за яким стежили провідні клуби, не встиг перетворити талант на стабільну кар’єру.
Шлях до тверезості
Після футболу проблеми не зникли. Кенні розповідає про роки наркотичної залежності, депресію та ув’язнення: із дев’ятимісячного строку, призначеного у справі про керування в нетверезому стані та неявку до суду, він фактично провів за ґратами п’ять місяців. Парадоксально, але саме там, за його словами, він відчув спокій, бо не мав доступу до алкоголю й наркотиків.
Від дня похорону матері 15 років тому Кенні, за його словами, не вживає ані алкоголю, ані наркотиків. Він додає, що депресія не зникла, однак тепер у його житті з’явилися хороші дні — те, чого, як він каже, не було чверть століття. Його книга «The Goodison Gazza», написана разом із Джеймі Фейгі, має вийти 8 жовтня; це спроба не лише підсумувати зламану футбольну траєкторію, а й зафіксувати шлях назад до життя.
